План

  1. Поняття про горизонт та сторони горизонту.
  2. Способи орієнтування на місцевості
  3. Поняття про магнітний та істинний азимут.
  4. Визначення сторін горизонту за планом та географічною картою.
  5. Висновок. 

Найбільш точно земна поверхня відображена на глобусі. Тільки глобус може правильно передати форму нашої планети. Тому зображені на ньому географічні об'єкти показані без спотворень: всі материки, океани, моря повністю відповідають їх положенню на земній кулі. Глобус називають об’ємною моделлю Землі, що в загальних рисах зберігає її форму, зменшену в десятки мільйонів разів. Але користуватися ним не завжди зручно. Відстані на глобусі слід вимірювати гнучкою металевою лінійкою або ниткою.

  Більш зручним для користування є зображення Землі та її частин на площині, тобто на папері. Це малюнок, аеро-фотознімок, космічний знімок, план місцевості та географічна карта.

   На малюнку місцевість показується художньо, тобто такою, якою її бачить художник: зменшення об’єктів зроблено не пропорційно, а на око. Часто малюнок є виглядом збоку, тобто частина місцевості перекрита сусідніми об’єктами. Все це робить малюнок незручним при орієнтуванні на місцевості.

   Аерофотознімок та космічний знімок роблять за допомогою оптичної техніки з певної висоти над Землею. Тому вони є виглядом місцевості зверху. Зменшення зображення зроблено пропорційно, тому можна одержати уявлення про співвідношення між розмірами об’єктів. Проте ці види зображення не мають умовних позначень, що утруднює їх безпосереднє використання. Тому аерофотознімок та космічний знімок є основою для складання точних планів місцевості та географічних карт. На плані місцевості всі предмети зображують умовними позначками, які є загальноприйнятими.

   План місцевості — це зображення умовними позначками та в масштабі невеликої ділянки місцевості.

   Географічна карта — зображення умовними позначками великої території або всієї планети в масштабі.

   Показати всю планету чи її окремі частини у натуральну величину не можливо. Тому для пропорційного зменшення зображення на плані, географічній карті та глобусі використовують масштаб. Він показує, в скільки разів відстань на малюнку, кресленні, плані чи карті менша за відстань на місцевості. Існує кілька видів масштабу .

   Масштаб, записаний у вигляді дробового числа, називають числовим. Він показує, у скільки разів зменшене зображення. Наприклад, масштаб 1:50 000 000 свідчить про те, що зображення зменшено в 50 000 000 разів порівняно з справжніми розмірами. Отже, 1 см на карті чи глобусі відповідає 50 000 000 см (500 км) на місцевості.

   Крім числового, є іменований масш-таб, виражений словами, його ще називають пояснювальним. Наприклад: в 1 см — 500 км.

   Іноді застосовують лінійний масштаб (особливо на планах і картах). Його подають у вигляді прямої лінії, поділеної на рівні частини, зазвичай сантиметри. Поділки відповідають відстані на місцевості. Першу поділку зліва від нуля ділять на дрібніші частини для одержання точних результатів вимірів. Для роботи з ним
використовують циркуль-вимірювач . (див. схему 1)

   Схема 1

Залежно під величини зображуваної території та розмірів карти, плану, глобуса використовують різні масштаби. Чим меншою є зображувана територія на карті і чим більше подробиць її зображення, тим більший масштаб карти.

   Для зручності читання планів і географічних карт використовують систему умовних позначень, які складають легенду карти. Усі види умовних позначок поділяються на площадні, позамасштабні та лінійні.

   Площадні позначки передають справжні розміри об’єкта, вони складаються з контура і його заповнення кольором або штриховкою. Наприклад, ліс, болото, озеро на плані місцевості, гори, рівнини, глибини морів і океанів, контури материків на географічній карті.

   Позамасштабними позначками у вигляді геометричних фігур, символів, малюнків показують об’єкти, які неможливо позначити на плані чи карті в масштабі. Наприклад: джерело, криниця, школа на плані місцевості, корисні копалини, міста, вершини гір на географічній карті.

   Лінійними позначками передають на плані та карті лінійні об’єкти: дороги, річки, кордони тощо. У масштабі подається тільки їх довжина. 

   На плані та географічній карті неможливо показати всі найдрібніші об’єкти на місцевості, а якщо й є можливість, то вони можуть заважати читати зображення. Тому на план і карту наносять тільки головні (основні) з них, тобто зображення узагальнюють. Відбір основної інформації, узагальнення зображення називають картографічною генералізацією (з латини — загальний). Чим дрібніший масштаб карти, тим зображення більш генералізоване, тобто узагальнене.

   Отже, план та географічна карта — це зменшене у масштабі та генералізоване зображення земної поверхні на площині, виконане умовними позначками.

Висновок. Розрізняють кілька видів зображення Землі або її окремих ділянок: глобус, географічна карта, план місцевості, малюнок, аерофотознімок, космічний знімок. Правильне уявлення про земну поверхню передає тільки глобус — зменшена копія Землі. Географічні карти мають спотворення. Усі види зображень виконуються в масштабі. Розрізняють масштаб числовий, іменований та лінійний. Для відбору інформації при складанні планів та географічних карт використовують картографічну генералізацію. Загальновживані умовні позначення дають змогу легко розуміти зображення.