Слово «глобус» в перекладі з латинської означає «куля». Глобус є моделлю, тобто зменшеною в десятки мільйонів разів, копією Землі, тому він в загальних рисах зберігає її форму. На глобусі усі материки, океани, моря показані у повній відповід­ності до їх розташування на земній кулі, а масштаб залишається однаковим на всій поверхні глобуса. Відстань на глобусі можна виміряти ниткою або гнучкою стальною лінійкою та, перевівши добуту відстань у сантиметрах за допомогою іменованого, мас­штабу у відстань на місцевості, виразити її в кілометрах. 

Глобус краще за інші картографічні зображення передає форму нашої планети. Відомо, що Земля не є ідеальною кулею.

Однак сплюснутість Землі на глобусі врахувати практично не­можливо, взявши навіть досить великий глобус, діаметр якого складає понад 60 см (масштаб цього глобуса 1:20 000 000). По­лярний і екваторіальний радіуси такого глобуса складуть від­повідно 31,8 см та 31,9 см. Зрозуміло, що сплюснутість, яка становитиме лише 1 мм, практично не буде помітною і ніяк не вплине на точність зображення материків та океанів. Рельєф земної поверхні в такому масштабі також не буде помітним, оскільки навіть найвища вершина світу — гора Джомолунгма (Еверест) виглядатиме як піщинка, висотою близько 0,5 мм. Саме тому Земля виглядає з космосу як ідеальна куля.

Для точного нанесення об’єктів на глобус чи карту викори­стовують систему меридіанів та паралелей. Перетинаючись між собою, ці лінії утворюють сітку, яка дістала назву — градусна сітка, оскільки меридіани та паралелі проводять через певну кількість градусів.