Внутрішня будова Землі до нашого часу залишається мало- вивченою, оскільки людині доки вдалося проникнути у надра нашої планети лише на незначну глибину. Найглибша свер­дловина сягає вглиб лише на 12 км, а це зовсім незначна вели­чина у порівнянні з розмірами Землі. Тому вченим доводиться вивчати внутрішню будову нашої планети, фіксуючи за допо­могою точних приладів коливання земної кори під час зем­летрусів, вивержень вулканів та штучних вибухів. Хвилі, які викликають ці коливання, називаються сейсмічними. Вони розповсюджуються у «тілі» нашої планети з різною швидкістю. На основі цього факту вчені дійшли висновку, що Земля не є однорідною, а складається з окремих шарів — ядра, мантії та земної кори. Ядро являє собою масивну кулю діаметром майже 7000 км, яка розміщена у центрі Землі, на глибині 2 900 км від її поверхні. Речовини в ядрі нагадують за своїми властивостя­ми метали, але поводять себе як рідкі або газоподібні. З цьо­го можна дійти висновку, що ядро розжарене до температури 4000 °С, а у своїй центральній частині навіть до 5000 °С. Тому на глибині понад 5100 км виділяють так зване «внутрішнє ядро», яке є твердішим від зовнішньої частини ядра і за своїми властивостями дещо відрізняється від неї. 

Третина об’єму усієї речовини Землі та 67 % її маси припадає на мантію (від грецьк. mantion — ковдра), яка розміщена по­верх ядра і підходить до поверхні на глибині 8Р км у найвищих горах на суходолі та 10 км, а іноді й лише 5 км під океанськи­ми глибинами. Вона, ймовірно, складається з переважно твер­дої речовини, температура якої спадає від +4 000 °С на глибині, біля ядра, до +1000 °С у верхній частині. На глибині близько 150-200 км від поверхні, у верхній мантії, виявлено особливий шар — астеносферу (від грецьк. astenos — слабкий і sfera — куля), яка перебуває у в’язкому стані.

Вище від мантії лежить земна кора — верхня тверда обо­лонка Землі, яка складається з гірських порід та мінералів. У порівнянні з товщиною ядра та мантії вона виглядає як тонка плівка, що вкриває гарячу, розжарену масу надр. Незважаючи на свою порівняно незначну товщину, земна кора складаєть­ся з декількох шарів. Перший від поверхні шар утворений оса­довими породами. Другий (середній) шар за властивостями на­гадує граніт, тому його назвали гранітним. Під суходолом він

товщий, під океанами — тонший, а під глибокими океанськими западинами взагалі відсутній. Нижній шар близький за скла­дом до базальту, тому і дістав назву базальтового.