План
1. Вимірювання висоти точок нівеліром.
2. Поняття про відносну та абсолютну висоту точок.
3. Зображення рельєфу горизонталями.
4. Бергштрихи.
5. Висновок.
План
1. Поняття про горизонт та сторони горизонту.
2. Способи орієнтування на місцевості.
3. Поняття про магнітний та істинний азимут.
4. Визначення сторін горизонту за планом та географічною картою.
5. Висновок.
План
- Поняття про горизонт та сторони горизонту.
- Способи орієнтування на місцевості
- Поняття про магнітний та істинний азимут.
- Визначення сторін горизонту за планом та географічною картою.
- Висновок.
Слово «глобус» в перекладі з латинської означає «куля». Глобус є моделлю, тобто зменшеною в десятки мільйонів разів, копією Землі, тому він в загальних рисах зберігає її форму. На глобусі усі материки, океани, моря показані у повній відповідності до їх розташування на земній кулі, а масштаб залишається однаковим на всій поверхні глобуса. Відстань на глобусі можна виміряти ниткою або гнучкою стальною лінійкою та, перевівши добуту відстань у сантиметрах за допомогою іменованого, масштабу у відстань на місцевості, виразити її в кілометрах.
Карта (від грецьк. chartes — аркуш) — це зменшене, узагальнене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних знаків та побудоване в певній картографічній проекції. Географічна карта дає можливість зобразити значно більші ділянки території і навіть усю поверхню Землі. Однак при цьому необхідно враховувати, що Земля має кулясту форму. Тому при зображенні кулястої земної поверхні на карті, яка є площиною, деякі ділянки доводиться зображувати дещо спотвореними (трохи зжатими або розтягнутими).
План місцевості (від лат. planum — площина) — це зменшене, узагальнене, виконане за допомогою умовних знаків зображення невеликої ділянки земної поверхні. Виходячи з порівняння різних зображень місцевості (малюнки, фотознімки, плани, карти та ін.), можна дійти висновку, що усі вони є зменшеним зображенням цієї місцевості. Однак усі перелічені зображення суттєво відрізняються між собою. На відміну від знімків, на планах та картах дрібні та несуттєві деталі не зображують, до того ж об’єкти місцевості передають за допомогою умовних знаків.
Відстань від Землі до Місяця складає ЗО земних діаметрів і становить 384400 км. Місячна маса у 81 разів менша за земну, хоча за розмірами Місяць поступається Землі лише у 4 рази. Сила тяжіння на Місяці у 6 разів менша від земної, тому він не в змозі утримати атмосферу.
Внутрішня будова Землі до нашого часу залишається мало- вивченою, оскільки людині доки вдалося проникнути у надра нашої планети лише на незначну глибину. Найглибша свердловина сягає вглиб лише на 12 км, а це зовсім незначна величина у порівнянні з розмірами Землі. Тому вченим доводиться вивчати внутрішню будову нашої планети, фіксуючи за допомогою точних приладів коливання земної кори під час землетрусів, вивержень вулканів та штучних вибухів. Хвилі, які викликають ці коливання, називаються сейсмічними. Вони розповсюджуються у «тілі» нашої планети з різною швидкістю. На основі цього факту вчені дійшли висновку, що Земля не є однорідною, а складається з окремих шарів — ядра, мантії та земної кори. Ядро являє собою масивну кулю діаметром майже 7000 км, яка розміщена у центрі Землі, на глибині 2 900 км від її поверхні. Речовини в ядрі нагадують за своїми властивостями метали, але поводять себе як рідкі або газоподібні. З цього можна дійти висновку, що ядро розжарене до температури 4000 °С, а у своїй центральній частині навіть до 5000 °С. Тому на глибині понад 5100 км виділяють так зване «внутрішнє ядро», яке є твердішим від зовнішньої частини ядра і за своїми властивостями дещо відрізняється від неї.
Земля — третя за відстанню від Сонця велика планета Сонячної системи. Маса Землі дорівнює 5976 • 1021 кг, що складає 1/448 частку маси великих планет і 1/330000 маси Сонця.
Сонячна система є невеличкою частинкою нашої Галактики. У центрі Сонячної системи знаходиться найближча до нас зірка — Сонце. Зірка — це космічне тіло, що являє собою розжарену газову кулю, яка випромінює світло. Через те що зірки значно віддалені від нас, ми бачимо їх на нічному небі як світлові точки. В залежності від температури поверхні усі зірки поділяють на червоні (2-3 тис. °С), жовті (6-7 тис. °С), білі (12 тис. °С) та блакитні (25 тис. °С). Наше Сонце належить до жовтих зірок.
Всесвіт — увесь існуючий навколишній світ, нескінченний у часі та просторі. Існує багато теорій виникнення Всесвіту, однак найвірогіднішою з них вчені вважають теорію «великого вибуху». Згідно з цією теорією, Всесвіт виник близько 18 млрд років тому внаслідок вибуху первинної речовини, неймовірно стиснутої в одну надто щільну масу. Вибух розкидав цю речовину у просторі, і з неї сформувалися зоряні системи — галактики. Ще й сьогодні Всесвіт продовжує розширюватися і галактики віддаляються одна від одної, хоча у багатьох місцях Всесвіту астрономи за допомогою потужних телескопів спостерігають цілі скупчення галактик, кожна з яких складається з мільярдів зірок.
