План

1. Вимірювання висоти точок нівеліром.

2. Поняття про відносну та абсолютну висоту точок.

3. Зображення рельєфу горизонталями.

4. Бергштрихи.

5. Висновок. 

Детальніше...

План

1. Поняття про горизонт та сторони горизонту.

2. Способи орієнтування на місцевості.

3. Поняття про магнітний та істинний азимут.

4. Визначення сторін горизонту за планом та географічною картою.

5. Висновок. 

Детальніше...

   План

  1. Поняття про горизонт та сторони горизонту.
  2. Способи орієнтування на місцевості
  3. Поняття про магнітний та істинний азимут.
  4. Визначення сторін горизонту за планом та географічною картою.
  5. Висновок. 

    Детальніше...

Слово «глобус» в перекладі з латинської означає «куля». Глобус є моделлю, тобто зменшеною в десятки мільйонів разів, копією Землі, тому він в загальних рисах зберігає її форму. На глобусі усі материки, океани, моря показані у повній відповід­ності до їх розташування на земній кулі, а масштаб залишається однаковим на всій поверхні глобуса. Відстань на глобусі можна виміряти ниткою або гнучкою стальною лінійкою та, перевівши добуту відстань у сантиметрах за допомогою іменованого, мас­штабу у відстань на місцевості, виразити її в кілометрах. 

Детальніше...

Карта (від грецьк. chartes — аркуш) — це зменшене, уза­гальнене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних знаків та побудоване в певній картографічній проек­ції. Географічна карта дає можливість зобразити значно більші ділянки території і навіть усю поверхню Землі. Однак при цьо­му необхідно враховувати, що Земля має кулясту форму. Тому при зображенні кулястої земної поверхні на карті, яка є площи­ною, деякі ділянки доводиться зображувати дещо спотворени­ми (трохи зжатими або розтягнутими).  

Детальніше...

План місцевості (від лат. planum — площина) — це зменше­не, узагальнене, виконане за допомогою умовних знаків зобра­ження невеликої ділянки земної поверхні. Виходячи з порівнян­ня різних зображень місцевості (малюнки, фотознімки, плани, карти та ін.), можна дійти висновку, що усі вони є зменшеним зображенням цієї місцевості. Однак усі перелічені зображен­ня суттєво відрізняються між собою. На відміну від знімків, на планах та картах дрібні та несуттєві деталі не зображують, до того ж об’єкти місцевості передають за допомогою умовних знаків.  

Детальніше...

Відстань від Землі до Місяця складає ЗО земних діаметрів і становить 384400 км. Місячна маса у 81 разів менша за зем­ну, хоча за розмірами Місяць поступається Землі лише у 4 рази. Сила тяжіння на Місяці у 6 разів менша від земної, тому він не в змозі утримати атмосферу. 

Детальніше...

Внутрішня будова Землі до нашого часу залишається мало- вивченою, оскільки людині доки вдалося проникнути у надра нашої планети лише на незначну глибину. Найглибша свер­дловина сягає вглиб лише на 12 км, а це зовсім незначна вели­чина у порівнянні з розмірами Землі. Тому вченим доводиться вивчати внутрішню будову нашої планети, фіксуючи за допо­могою точних приладів коливання земної кори під час зем­летрусів, вивержень вулканів та штучних вибухів. Хвилі, які викликають ці коливання, називаються сейсмічними. Вони розповсюджуються у «тілі» нашої планети з різною швидкістю. На основі цього факту вчені дійшли висновку, що Земля не є однорідною, а складається з окремих шарів — ядра, мантії та земної кори. Ядро являє собою масивну кулю діаметром майже 7000 км, яка розміщена у центрі Землі, на глибині 2 900 км від її поверхні. Речовини в ядрі нагадують за своїми властивостя­ми метали, але поводять себе як рідкі або газоподібні. З цьо­го можна дійти висновку, що ядро розжарене до температури 4000 °С, а у своїй центральній частині навіть до 5000 °С. Тому на глибині понад 5100 км виділяють так зване «внутрішнє ядро», яке є твердішим від зовнішньої частини ядра і за своїми властивостями дещо відрізняється від неї. 

Детальніше...

Земля — третя за відстанню від Сонця велика планета Со­нячної системи. Маса Землі дорівнює 5976 • 1021 кг, що складає 1/448 частку маси великих планет і 1/330000 маси Сонця. 

Детальніше...

Сонячна система є невеличкою частинкою нашої Галакти­ки. У центрі Сонячної системи знаходиться найближча до нас зірка — Сонце. Зірка — це космічне тіло, що являє собою роз­жарену газову кулю, яка випромінює світло. Через те що зірки значно віддалені від нас, ми бачимо їх на нічному небі як світ­лові точки. В залежності від температури поверхні усі зірки поділяють на червоні (2-3 тис. °С), жовті (6-7 тис. °С), білі (12 тис. °С) та блакитні (25 тис. °С). Наше Сонце належить до жов­тих зірок.

Детальніше...

Всесвіт — увесь існуючий навколишній світ, нескінчен­ний у часі та просторі. Існує багато теорій виникнення Всесвіту, однак найвірогіднішою з них вчені вважають теорію «великого вибуху». Згідно з цією теорією, Всесвіт виник близько 18 млрд років тому внаслідок вибуху первинної речовини, неймовірно стиснутої в одну надто щільну масу. Вибух розкидав цю речови­ну у просторі, і з неї сформувалися зоряні системи — галактики. Ще й сьогодні Всесвіт продовжує розширюватися і галактики віддаляються одна від одної, хоча у багатьох місцях Всесвіту ас­трономи за допомогою потужних телескопів спостерігають цілі скупчення галактик, кожна з яких складається з мільярдів зірок.

Детальніше...

Ви тут: Головна Теорія Географія